Друга пісня на альбомі «Pulse of Boundless Light» — найкоротша з усіх дев’яти: 4:19. І найбурхливіша.
Перша стояла на місці. Ця весь час із чимось бореться, тільки ще невідомо, чи в правильному напрямку.
Розколоті течії
Назва точніша, ніж здається. “Fractured currents” — це не шторм, а течії, що йдуть у різні боки й розривають воду між собою. Немає одного напрямку, з яким можна боротися.
Перший куплет: “In fractured currents’ roar, my soul’s torn by the storm” — у ревінні розколотих течій мою душу шматує буря. Шматує, а не топить. Різниця суттєва: топить одна сила, шматують кілька водночас.
Так виглядає тиждень, коли все відбувається одночасно й кожна справа тягне в інший бік. Немає однієї проблеми, яку треба розв’язати. Їх шість, і кожна термінова.
Досить одного світла
У другому куплеті звучить речення, на якому тримається вся пісня: “Stars flicker in the void, but her spark still burns bright” — зорі мерехтять у порожнечі, але її іскра досі горить яскраво.
У навігації не потрібна мапа, щоб тримати курс. Досить однієї точки, яка не рухається. Їй не треба бути близько й не треба нічого робити — вона має бути там, де була вчора.
Тому ця пісня не про порятунок. Вона тут нікого не рятує, її навіть немає в кадрі. Вона просто світить на тому самому місці, і цього досить, щоб хтось інший знав, де верх.
Найкоротша й найщільніша
Чотири хвилини дев’ятнадцять секунд — менше, ніж будь-що інше на цьому альбомі. При цьому в ній уміщаються три куплети, два приспіви й брідж, тож нічому тут немає місця, щоб відзвучати.
Це не недоробка, а рішення. Пісня про те, як тебе розриває в кілька боків, не може бути зручною для слухання. Частини накладаються одна на одну, ударні ані на мить не опускаються нижче повного ритму.
Єдиний подих — у бріджі, і то лише на два рядки: “No storm can tear us down, no dark can hold us back”. Одразу після цього повертається приспів, і знову тісно.
Що з цього слухачеві
Якщо в тебе зараз тиждень, коли все тягне водночас, ця пісня не порадить, що робити. Вона скаже лише одне: обери одну точку й тримайся за неї, доки не вщухне вітер.
Точка не мусить бути великою. У цій пісні нею є світло людини, яка навіть про це не знає. Нею може бути чийсь дзвінок раз на тиждень або година, о якій ти завжди виходиш із дому.
Третя пісня — та, у якій це далеке світло перестає бути далеким. І заразом вона найдовша на альбомі, що не випадково.
Послухати пісню можна на Spotify, Apple Music і YouTube Music.
У наступному дописі розповім про пісню «Orbit of Our Dawn» — пісню, у якій «я» стає «ми».
Дякую, що ти тут.
Adam Smentoch
творець проєкту Dust Anthem
