Новий альбом, «Simple Folk Roads», виходить 9 березня. До того дня я щодня писатиму тут про одну пісню — десять дописів, десять пісень, останній у день прем’єри.
Попередній альбом, «Veil of Mystery», закінчувався екранами й закликом відійти від них. Пісня «Road» починається саме з цього місця: із втоми від шуму й рішення піти простішою дорогою.
Втома
Перші рядки: “Too many roads… twist and turn… / Everyone’s running… no one learns…” — забагато доріг, що в’ються й петляють; усі біжать, ніхто не вчиться.
Одразу потому: “I’m tired of the noise… tired of the race…” — я втомився від шуму, втомився від перегонів. У цьому немає ні злості, ні бунту. Є втома людини, яка довго бігла разом з іншими.
І одне просте бажання: “I just want something… honest in its place…” — я просто хочу чогось чесного. З цього речення починається весь альбом.
Екрани, від яких ідуть
Другий куплет: “Screens keep flashing… promises so cheap…” — екрани все блимають, обіцянки такі дешеві. І далі: “No filters, no show… just an honest stand…” — без фільтрів, без шоу.
Хто читав дописи про альбом «Veil of Mystery», упізнає цей світ. Пісня «Digital Souls» показувала людей, які гортають стрічку в пошуках ідеалу. Тут хтось від цього йде: “I want real talk… hand in hand…” — я хочу справжньої розмови, рука в руці.
Світ екранів повернеться на цьому альбомі ще раз, у пісні «No rush» — там хтось відмовляється від соцмереж.
Вісім разів “simple”
Приспів: “Take me down the road… the simple road… / Where truth is all we need…” — веди мене простою дорогою, туди, де правда — це все, що нам треба.
Слово “simple” звучить у цій пісні вісім разів — учетверо більше, ніж на всій решті альбому разом. “Road” — чотирнадцять разів. По суті, ця пісня — це два слова, які повторюються так довго, аж поки не починають означати більше.
Важливо, хто йде цією дорогою. Приспів закінчується словами “Just you and me… on the simple road…”. Це не втеча в самотність, а дорога вдвох. А “just you and me” ще повернеться в піснях «No rush» і «Just Like This».
Тиха дорога
Брідж: “Let the world keep spinning… let it scream and shout… / I’ll take the quiet road… the one that leads us out…” — хай світ і далі крутиться, хай кричить і галасує; я оберу тиху дорогу, ту, що виведе нас звідси.
Світові не треба змінюватися. Тут ніхто нікого не переконує і ні з ким не бореться. Досить обрати іншу дорогу, ніж усі.
Останні рядки бріджу: “No glory, no crown… just an honest sound…” — без слави, без корони, лише чесний звук. Це речення могло б бути підзаголовком усього альбому.
Пісню послухаєш на Spotify, Apple Music і YouTube Music.
У наступному дописі розповім про пісню «Just You» — про кохання, до якого нічого не треба додавати.
Дякую, що ти тут.
Adam Smentoch
творець проєкту Dust Anthem
